На прикінці 2011 року глава держави підписав закон
№4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у
цивільних та адміністративних справах». Як позначиться зміст документа на
роботі адвокатів та юристів, котрі мають приватну практику, — спробуємо
розібратися.
Розмір має значення?
Закон №4191-VI
реалізує положення ч.2 ст.84 ЦПК і ч.3 ст.90 КАС, згідно з якими граничний
розмір компенсації витрат на правову допомогу повинен установлюватися законом.
До сьогодні питання регулювалося постановою Кабміну від 27.04.2006 №590 «Про
граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та
адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».
Питання оплати роботи юристів для багатьох людей, які користуються їхніми послугами,
є якщо не ключовим, то вже точно одним з найважливіших. Послуги гарного
адвоката коштують чималих грошей, тому бережливий клієнт усе порахує. І тільки
потім, якщо шкурка варта вичинки, звернеться до фахівців в галузі права.
Останнім же не слід забувати просту істину: крім надання своєчасної та
кваліфікованої допомоги, клієнта можна зацікавити вигідною для нього ціновою
політикою. Зокрема, можливістю повернути частину витрачених на юристів
грошей.
Згідно із законом
розмір компенсації, яку сторона, що програла, виплачує стороні, на користь якої
ухвалено рішення в цивільній справі, не може перевищувати 40% установленої
законом мінімальної місячної зарплати за 1 годину участі в справі особи, котра
надавала правову допомогу. Станом на сьогодні, зважаючи на положення закону про
держбюджет на 2012 рік, максимальний розмір компенсації послуг юриста становить
429,2 грн. / 1 год. Причому згідно із законом правова допомога обмежується
діяльністю адвоката в судовому засіданні, під час здійснення окремих
процесуальних дій поза судовим засіданням, а також під час ознайомлення з
матеріалами справи в суді.
Проте, якщо сторона в цивільній або адміністративній справі звільнена від
оплати витрат на правову допомогу, вони компенсуються в розмірі, що не
перевищує 2,5% встановленої законом мінімальної заробітної плати за годину
роботи.
Іншими словами, з державного бюджету покриваються
витрати на правову допомогу стороні, що виграла, з розрахунку лише 27 грн. / 1
год. Нагадаємо: згідно з вищезгаданою постановою Кабміну сума компенсації була
у 2 рази більшою.
За
що саме можна вимагати компенсацію
Як наголошувалося раніше, в законі прописані конкретні
випадки, коли сторона має право на компенсацію витрат за отриману правову
допомогу: в судовому засіданні, під час ознайомлення з матеріалами справи в
суді та при здійсненні окремих процесуальних дій поза судовим засіданням.
І якщо з компенсацією в перших двох випадках усе гранично ясно, то щодо
останнього можуть виникнути проблеми. Адже, на жаль, законодавець не уточнює,
про які саме процесуальні дії поза судовим засіданням іде мова. Тобто суд на
свій розсуд ухвалюватиме таке рішення. Тому адвокатам доведеться як слід
попрацювати, щоб переконати суд у необхідності виплатити клієнтові компенсацію
за свої послуги. Адже обсяг правової допомоги досить широкий, а саме поняття
закріплено тільки в законі «Про безоплатну правову допомогу», предмет
регулювання якого жорстко обмежений і не пов’язаний з компенсацією граничного
розміру витрат на правову допомогу в
цивільних або адміністративних справах.
Не виключено, що суди стануть застосовувати аналогію права і з часом із цього
питання буде сформована певна судова практика. А поки що юристам усе ж таки
варто дотримуватися розумного підходу в наданні послуг, аби в суду не виникло
сумнівів у тому, що вони необхідні клієнтові.
Цікавим видається й інший момент: виходячи з яких критеріїв суд стане
визначати, кому компенсувати витрати в повному обсязі, а кому ні? Можна
припустити, що це буде як складність справи, матеріальне становище сторін, так
і працездатність адвоката. Адже якщо останній побуває тільки на одному судовому
засіданні з кількох і велику частину документів процесуального характеру,
наприклад, підпише сам клієнт, а не його представник, складно буде переконати
суд у необхідності компенсувати витрати на такого юриста. І зовсім інша
ситуація, якщо адвокат, що й у такому, який зможе переконати суд компенсувати
витрати на правову допомогу в максимальному розмірі.
Прийняли, та не
врахували
Ще один момент, на який варто було б звернути увагу.
Закон передбачає, що «компенсація витрат на правову допомогу виплачується за
рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій
адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та
місцевими адміністративними судами». Тому не зовсім зрозуміло, що відбудеться,
коли передбачені кошти закінчаться? Варіантів два: або суди за негласною
вказівкою перестануть присуджувати такі виплати, або ж останні
здійснюватимуться з відстроченням. Тому адвокатові, перш ніж обіцяти клієнтові
компенсацію його витрат, необхідно буде вивчити відповідну практику й реальний
стан справ.
Досить слушними є деякі зауваження головного юридичного управління Верховної
Ради, внесені ще на стадії вивчення законопроекту №8393, які, проте, не були
враховані. На думку експертів, закон не повною мірою регулює питання
компенсації витрат на правову допомогу. Зокрема, він не містить механізмів
реалізації порядку виплати стороні компенсації, а також виплати компенсації
витрат на правову допомогу в справах, які розглядалися судами касаційної
інстанції та ВС.
Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що клієнтові
необхідно пояснити, що той має гарантоване законом право на компенсацію витрат,
пов’язаних з оплатою послуг адвоката. Також останній повинен як слід вивчити
наявну судову практику в питаннях задоволення вимог про компенсацію витрат на
правову допомогу. Можливо, слід навіть установити відсоток виплат залежно від
конкретної категорії справ для того, щоб найточніше спрогнозувати суму, з якою
може погодитися суд. При залагодженні зазначених суперечок, зокрема при
розрахунку суми компенсації за надання правової допомоги, адвокат повинен
письмово, приклавши докази, чітко викласти, коли і якого роду була надана
допомога, вказати докладний перелік складених процесуальних та інших
документів, даних рекомендацій, задіяних для цього ресурсів і т.д.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про граничний розмір компенсації витрат на правову
допомогу у цивільних та адміністративних справах
Цей Закон встановлює граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу
під час
називається, постійно перед очима.
Достатньо обгрунтованим є й визначення розміру компенсації: його прив’язали не
до суми гонорару адвоката, а до мінімальної заробітної плати. Це відкине
можливість спекуляцій з боку захисника та його підопічного (наприклад, коли
через суд намагаються повернути надумані й надмірно завищені витрати на оплату
таких послуг). А значить, клієнт буде зацікавлений не тільки в такому
адвокатові, який здатний виграти справу, а розгляду судами цивільних та
адміністративних справ.
Стаття 1. Розмір компенсації витрат на
правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується
стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в
адміністративних справах — суб’єктом владних повноважень, не може перевищувати
40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному
розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому
засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням
та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у
відповідному судовому рішенні.
Стаття 2. У разі якщо сторона у цивільній
чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу,
компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове
рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує
2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному
розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому
засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням
та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у
відповідному судовому рішенні.
Компенсація витрат на правову допомогу виплачується за рахунок державного
бюджету в
межах видатків, передбачених Державній судовій
адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та
місцевими адміністративними судами.
Стаття 3. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року.
2. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим
Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Президент України
В.ЯНУКОВИЧ
м.Київ,
20 грудня 2011 року
№4191-VI
З матеріалів "Закон і
Бізнес": http://zib.com.ua
|
