Центром забезпечення єдності судової практики має стати Верховний Суд, а базуватися вона повинна на верховенстві права. Постанови пленумів судів — рудимент радянської епохи. Настав час, коли однаковість застосування норм права мають «диктувати» рішення обителей Феміди.

   Представники третьої гілки влади, науковці та міжнародні експерти обговорили питання забезпечення єдності судової практики як основного завдання найвищих судових органів держави.

     На думку Голови ВС П.Пилипчука, рішення та правові позиції верховних законників є визначальними для судочинства. «Гортаючи сторінки періодичних видань 2002—2010 років, ми можемо звернути увагу на те, що і юристи-практики, і науковці неодноразово говорили: ВС має недостатньо повноважень, аби забезпечити однакове застосування законодавства всіма судами», — зауважив керманич ВС. На жаль, нарікав П.Пилипчук, реформа 2010-го не врахувала цих пропозицій.

    За словами судді Конституційного Суду у відставці Миколи Козюбри, «єдність судової практики, яка супе­речить вимогам верховенства права, потрібно не захищати, а руйнувати.

     Сьогодні актуальним є таке питання: чи сприяє єдності судової практики існування відносно автономних центрів її забезпечення? Чи не призведе це до того, що в кожного із цих центрів буде своє розуміння єдності?».

     Також він додав: досвід зарубіжних країн показує, що в умовах суцільної спеціалізації доводиться шукати центр для забезпечення єдності судової практики. «Таким центром повинен стати ВС», — наголосив М.Козюбра.

     Для цього Суду потрібно повернути повноваження касаційної інстанції, а також позбавити його «статусу заручника» вищих спеціалізованих судів. Тобто сторони повинні мати право безпосередньо звертатися до ВС із клопотанням про перегляд справи, а не сподіватися на рішення вищих спеціалізованих судів про її допуск до найвищого органу.

     «А єдність судової практики повин­на забезпечуватися процесуальним чи організаційно-примусовим шляхом (скасуванням постанов пленумів вищих спеціалізованих судів)?» — поцікавився суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Павло Гвоздик. «ВС має забезпечувати єдність судової практики власними рішеннями, а не примусовими заходами», — відповів М.Козюбра.

     Таку позицію підтримав і керівник відділу верховенства права ОБСЄ Станіслав Шевчук. Однакове застосування норм права, на його думку, повинне забезпечуватися не постановами Пленуму, а конкретними справами. «Постанова — це рудимент не лише Радянського Союзу, а й царського режиму. Постанова завжди відірвана від фактичних обставин справи», — наголосив С.Шевчук. Тому українському правосуддю вже час позбутися пережитків минулого.

джерело: http://zib.com.ua